Пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає можливість розірвання трудового договору до закінчення строку його чинності у випадку змін в організації виробництва і праці. Під такими змінами розуміють, зокрема, ліквідацію, реорганізацію, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Таким чином, звільнення працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП є розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Про наступне вивільнення необхідно попереджувати не пізніше, ніж за два місяці. У разі масового вивільнення працівників у зв’язку зі скороченням їх чисельності – не пізніше, ніж за 2 місяці до вивільнення потрібно повідомити про це центр зайнятості.
Щодо виплати компенсацій та допомоги працівникам при звільненні з ініціативи роботодавця законодавством передбачено, що вихідна допомога в такому випадку виплачується у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому відповідно до статті 116 КЗпП виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.