Виберіть шрифт Arial Times New Roman
Интервал між символами (кернинг): Стандартний Середній Великий
Сім’я для дитини є запорукою стійкості, опори та всебічного розвитку. Однак не всі діти в Україні виховуються рідними батьками через різні обставини: втрата батька й матері, кризові умови, складні життєві ситуації.
Більшість з них влаштовані у сімейні форми виховання, такі як: опіка/піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу. Водночас існує також усиновлення.
Усі зазначені форми забезпечують право дітей на зростання в середовищі, максимально наближеному до родинного. Але кожна з форм має свої особливості і залежить від багатьох факторів. Першочергово рішення стосовно влаштування дитини повинне прийматися з урахуванням її найкращих інтересів, бажання і можливостей потенційних батьків або опікунів, а також правових аспектів. Отже, яка форма є більш пріоритетною як для дорослих, які бажають взяти дитину, так і для дітей?
Детальніше: ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ЗРОСТАТИ У РОДИНІ: ОСНОВНІ ФОРМИ ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ
Повідомляємо, що відповідно пункту 2 Порядку ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки та ведення їх обліку затвердженого ПКМУ від 13 вересня 2022 р. № 1030 «Деякі питання ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки», статті 9 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» суб’єкти господарювання, які мають у власності або користуванні об’єкти у яких тимчасово або постійно використовується, переробляється, виготовляється, транспортується, зберігається одна або кілька небезпечних речовин повинні провести ідентифікацію об’єктів підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогових мас небезпечних речовин.
Ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки вважається завершеною після письмового (електронного) повідомлення ДСНС або її територіальним органом суб’єкту господарювання про віднесення такого об’єкта до об’єкта підвищеної небезпеки відповідного класу або підтвердження того, що об’єкт не віднесено до об’єктів підвищеної небезпеки.
Наш земляк, Віктор Михайлович Горбушко, народився 26 березня 1963 року в селі Пологи. Свій професійний шлях він розпочав у 1978 році, вступивши до Харківського училища № 1, де здобув фах слюсаря-монтажника. Його трудова біографія - це десятиліття сумлінної праці: від заводу «Сільхосмаш» до Охтирського ЖЕК № 3, де він працював слюсарем-ремонтником аж до 2023 року.
Окремою важливою сторінкою в житті Віктора Михайловича є участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З листопада 1986-го по січень 1987 року, перебуваючи в епіцентрі радіаційної небезпеки, він виконував складні та відповідальні завдання. Його стійкість у надскладних умовах зони відчуження є справжнім прикладом вірності обов’язку.
Детальніше: МУЖНІСТЬ КРІЗЬ РОКИ: ІСТОРІЯ ЛІКВІДАТОРА ВІКТОРА ГОРБУШКА
Детальніше: МУЖНІСТЬ КРІЗЬ РОКИ: ІСТОРІЯ ЛІКВІДАТОРА СЕРГІЯ ФЕНЕНКА
За результатами зустрічі, проведеної 16 квітня 2026 року у форматі «Діалог влади з бізнесом у peгіоні» щодо питань державної фінансової підтримки бізнесу та з метою поширення інформування бізнесу про можливості залучення додаткових державних фінансових pecypciв та збільшення кількості суб'єктів господарювання - користувачів державних грантів презентуємо інформаційні матеріали щодо можливостей для бізнесу залучити додаткові фінансові ресурси.
Презентація «Послуги державної служби зайнятості. Державна фінансова підтримка бізнесу».
До роковин Чорнобильської катастрофи ми згадуємо тих, хто ціною власного здоров’я став на захист світу від «мирного атома».
Наш земляк, житель села Михайленкове, Коломієць Володимир Іванович, народився 7 липня 1948 році в м. Охтирка. Здобув вищу освіту закінчивши Харківський політехнічний інститут та Івано-Франківський інститут нафту та газу. Під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС був керівником ділянки №5 БМУ-2 «Полтаванафтогазбуд». На ліквідацію аварії був направлений Полтавським управлінням БМУ-2 «Укрсхіднафтогазбуд». В зоні радіоактивного забруднення перебував з червня по листопад 1986 року.
Детальніше: МУЖНІСТЬ КРІЗЬ РОКИ: ІСТОРІЯ ЛІКВІДАТОРА ВОЛОДИМИРА КОЛОМІЙЦЯ
Олексій Андрійович Бова, уродженець та житель села Високе, народився 7 лютого 1954. Тут минуло його дитинство, тут він закінчив школу, а згодом продовжив навчання в Охтирці. Своє покликання чоловік знайшов у роботі з технікою, здобувши професію водія в Лебединській автошколі.
Після служби в армії (1972–1974 рр.) почалися робочі будні, сповнені доріг та відповідальності. Олексій Андрійович працював водієм в Охтирському АУТТ, у колгоспі ім. Горького, у ПрАТ «САД», а також завідував складом у Харкові. Його знають як людину справи, яка завжди відповідально ставилася до своїх обов’язків.
Детальніше: МУЖНІСТЬ КРІЗЬ РОКИ: ІСТОРІЯ ЛІКВІДАТОРА ОЛЕКСІЯ БОВИ